2014 року на конференції розробників WWDC 2014 було представлено мову Swift. Страуструпом в 1980 р.Поєднує властивості як високорівневих,так і низькорівневих мов.Заснованана використаннікласів і об’єктів. Прикладом високорівневої інтерпретованої мови є Python, компільованої мови — Object Pascal. Подібний підхід у деякому сенсі дозволяє використовувати плюси як інтерпретаторів, так і компіляторів.
- Наприкінці 1950-х років почали розробляти різні мови програмування.
- Мови програмування низького рівня базуються на машинних командах процесора.
- Цей вихідний код має бути перетворений на машинний код, який може зрозуміти апаратне забезпечення комп’ютера.
- (МСК), які дозволяли подавати команди не кодом, а символами, наприклад «ДОДАТИ А В».
Оскількисистеми команд різних моделеймікропроцесорів різняться, конкретнійархітектурі ЕОМ відповідаєсвоя мова асемблера, і написана на нійпрограма може бути використана тількина тих ЕОМ,для яких вона розроблена. Тому асемблериі вважаються машинно-орієнтованими мовами програмування. Особливості конкретних комп’ютерних архітектур в них не враховуються, тому створені програми легко переносяться з комп’ютера на комп’ютер. Здебільшого достатньо просто https://deveducation.com/ перекомпілювати програму під певну комп’ютерну архітектурну та операційну систему. Розробляти програми на таких мовах значно простіше і помилок допускається менше. Значно скорочується час розробки програми, що особливо важливо при роботі над великими програмними проєктами.
Приклади Мов Програмування Високого Рівня
Це допомагаєпрограмістулегшезапам’ятовувати смисловийзміст операції тазабезпечує суттєвезменшення кількостіпомилок прискладанні програм. Семантика мови — правила виконання комп’ютером команд, записаних мовою програмування. Тіло процедури, як і програми, своєю чергою може містити описи процедур і функцій. Таким чином, процедури і функції можуть бути вкладені один в одного як завгодно глибоко, при цьому тіло програми — саме верхнє в ланцюжку. У 1964 році було створено спрощену мову BASIC (Beginners All-purpose Symbolic Instruction Code) для навчання програмуванню студентів, які переважно спеціалізувалися у вільних мистецтвах, а не технічних науках. 1958 року в MIT розробили LISP — першу функційну мову, яка понад чверть століття домінувала у програмуванні задач штучного інтелекту.
Семантика
Пропозиція була відхилена через незначну кількість змін на користь значно складнішого ALGOL sixty eight.У ALGOL 68 з’явилися визначення структур даних і динамічні масиви. ALGOL sixty eight топ мов програмування для вивчення став першою мовою із формальною специфікацією, яка, однак, була складною для розуміння. Мо́ва програмува́ння (англ. Programming language) — це штучна мова, створена для передачі команд машинам, зокрема комп’ютерам. Мови програмування використовуються для створення програм, які контролюють поведінку машин, та для запису алгоритмів.
Об’єктно-орієнтоване Програмування
Вони містять конструкції, які дають можливість визначати об’єкти, що належать класам, а також можуть працювати з абстрактними типами данях. (МСК), які дозволяли подавати команди не кодом, а символами, наприклад «ДОДАТИ А В». Перетворення програм мовою МСК у машинний код здійснювалося за допомогою спеціальних програм, які пізніше отримали назву трансляторів. Yci подальші зусилля було спрямовано на наближення мов програмування до природної людської мови. Тобто на розроблення мов, які будуть зрозумілі людині і якi можна реалізувати на комп’ютері.
Основна увага зосереджена навколо визначення того, що потребує вирішення, а не методу вирішення, отже, сприяючи створенню коду, який є більш передбачуваним і менш схильним до помилок. Вивчення цієї інформації допоможе дітям та їхнім батькам визначитися з вибором курсів навчання на програміста. Коли програміст пише код, він спочатку має форму, яку може прочитати людина. Цей вихідний код має бути перетворений на машинний код, який може зрозуміти апаратне забезпечення комп’ютера.
Ці мови мають вбудовані функції та бібліотеки, які дозволяють виконувати різні завдання без необхідності писати код на низькорівневому рівні. Деякі приклади високорівневих мов програмування включають Python, Java та PHP. Мови програмування — це алгоритмічні мови, призначені для опису алгоритмів1, що орієнтовані для виконання на комп’ютері, або система позначень для точного опису алгоритму, який треба виконати за допомогою комп’ютера. Мова програмування, як і будь-яка інша мова, являє собою набір символів (алфавіт), систему правил складання базових конструкцій мови (синтаксис) та правила тлумачення мовних конструкцій (семантика). Ця система позначень і правил призначена для одноманітного і точного запису алгоритму.
Є досить багато мов програмування з відповідними під цю платформу бібліотеками. Але в 90% випадків варто вивчити саме Swift – спеціальну розробку Apple (як Android Studio для Андроїд). Мова програмування — це штучна мова, що являє собою систему позначень і правил для запису алгоритмів у формі, придатній для їх виконання комп’ютером. Тепер, коли ви знаєте, за якими ознаками класифікують мови програмування, давайте застосуємо це на практиці!
Багатопарадигмальні мови програмування пропонують велику гнучкість і універсальність, дозволяючи програмістам вибирати найбільш підходящий підхід залежно від потреб проекту. Це робить їх популярним вибором для розробки програмного забезпечення загального призначення. Мови програмування високого рівня – це ті, які пропонують більшу абстракцію та читабельність порівняно з мовами низького рівня. Ці мови розроблені, щоб спростити написання коду та дозволити програмістам зосередитися на логіці та потоці програми, а не на апаратних деталях. Низькорівневі мови програмування використовуються для прямого керування апаратним забезпеченням. Ці мови найбільш близькі до машинного коду та асемблеру, які використовуються для безпосереднього управління процесором.
Цедозволяє створювати незалежні програмнімодулі, здатні працювати на серверах вглобальних і локальних мережах зрізнимиОС. Мови низького рівня орієнтовані на конкретний тип процесора і враховують його особливості, тому для перенесення програми на асемблері на іншу апаратну платформу її потрібно майже цілком переписати. Певні відмінності є і в синтаксисі програм під різні компілятори. Щоправда, центральні процесори для комп’ютерів фірм AMD та Intel практично сумісні й відрізняються лише деякими специфічними командами. А ось спеціалізовані процесори для інших пристроїв, наприклад, відеокарт, телефонів містять суттєві відмінності.